Психологічна підтримка здобувачів освіти під час підготовки та складання ЗНО.
Зовнішнє незалежне оцінювання має низку особливостей, які можуть викликати у здобувачів освіти різні труднощі, в тому числі і психологічні. Процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання - діяльність складна, що відрізняється від звичного досвіду здобувачів освіти і диктує особливі вимоги до рівня розвитку та зрілості психічних функцій.
Для того, щоб здобувач освіти впевнено почував себе під час проходження тестування, йому потрібна психологічна підтримка., яка передбачає, перш за все, профілактику стресів та налаштування психічної сфери до процедури тестування.
Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає надмірне хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, тривогу, впливає на продуктивність функціонування пам'яті та мисленевих процесів. Надмірна кількість гормону страху в організмі, може бути причиною того, що деякі здобувачі освіти на ЗНО цілковито забувають вивчений матеріал.
Здобувачі освіти у процесі підготовки до ЗНО шукають і сподіваються отримати від викладачів психологічну підтримку, що проявляється у вербальних позитивних оцінках або позитивних підкріпленнях у ситуаціях тривоги та хвилювань.
Емоційний батьківський захист -велика підтримка перед іспитом.
Тому основним завданням спеціалістів психологічної служби закладу,викладачів і батьків є об’єднання зусиль для того, щоб допомогти здобувачу освіти відчути впевненість у своїх силах, сформулювати програму успішного проходження ЗНО.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗДОБУВАЧАМ ОСВІТИ.
1. Складаючи розклад на кожен день занять, чітко визначитися з тим, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми. Треба починати із самої цікавої теми – це допоможе ввійти у робочу форму.
2.Рекомендується наступний графік занять: після години занять робити перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку.
3.Напередодні складання ЗНО необхідно добре виспатися та відпочити. Заздалегідь підготувати все необхідне для наступного дня: одяг, маска медична захисна, документи (паспорт, свідоцтво про народження, сертифікат, картку запрошення), 2 чорні гелеві ручки, а також годинник (якщо є). Виходячи з дому, впевнитися, чи всі необхідні речі ви взяли з собою. На пункт тестування прийти вчасно (можливо, навіть залишити собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-то проблеми з транспортом).
4.Під час тестування дотримуватися правил поведінки, які передбачені процедурою ЗНО. У ході роботи з тестами слід бути максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитати інструкцію, адже саме неуважність призводить до того, що дехто з учасників тестування не може проявити свої справжні знання. Бажано слідкувати за часом і раціонально розподіляти його.
5. Корисні поради:
-Введіть до інтер’єра своєї кімнати фіолетовий та жовтий кольори, які прияють збільшенню розумової активності.
-Сплануйте свої заняття. Чітко розподіліть час за темами.
-Розпочніть з більш складних тем.
-Не намагайтесь запам’ятати на пам’ять весь підручник. Навчальний матеріал краще структурувати у вигляді схем , планів.
-Намагайтесь виконати якомога більше тестів з тренувальною метою.
-Тренуйтеся з секундоміром .
-Готуючись не думайте , що не впораєтесь навпаки малюйте собі «картину успіху».
-Потренуйтеся писати друкованими літерами.
-Пам’ятайте про своє право на апеляцію.
-Перед тестом відпочиньте, не навантажуйте себе в останній момент.
-Виконуйте тест в два кола. Не знаєте відповіді – залишайте питання і переходьте до наступного. Повернетеся до нього пізніше. Так Ви встигнете набрати максимум балів, а потім зможете поміркувати і над тими, які Вам довелося спочатку пропустити.
-Багато завдань можна швидше розв'язати, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які не підходять. Такий метод дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (це легко), а не відразу на п'ятьох-сімох (що набагато складніше).
-Забудьте про невдачу у попередньому завданні, якщо воно виявилося Вам « не по зубах». Думайте тільки про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.
-Читайте завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що Ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за першими словами і добудовувати його закінчення у власній уяві. Через це Ви можете зробити помилки в найлегших завданнях.
-Пам'ятай: перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто вірить у себе.
-Оберіть для себе кілька методів саморегуляції.
МЕТОДИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
При оволодінні найпростішими методами саморегуляції необхідно враховувати ту обставину, що неможливо рекомендувати якийсь універсальний метод, придатний для використання всіма здобувачами освіти.Методи саморегуляції треба спеціально підбирати з урахуванням особливостей характеру, темпераменту, специфіки діяльності і багатьох інших обставин.
Для відповідних тренувань можуть бути рекомендовані такі методи:
1.Використання прийомів логіки (раціоналізації).
Дуже часто сформована ситуація потребує, щоб індивід був здатний спокійно вирішити проблему. При цьому можна спочатку переконати себе у нераціональності наявного психічного стану, неадекватної нервової напруги, а потім – у доцільності іншого стилю діяльності та поведінки. У процесі логічного осмислення ситуації й усунення пов’язаних з нею негативних емоцій можна користуватися декількома прийомами. Діалог з собою від третьої особи, у якому людина переконує себе у безглуздості та неефективності хвилювань. До того ж додає новий фрейм – пояснюючи собі, що важкі стани лише роблять її мудрішою та сильнішою. Важливо проаналізувати, що відбулось, де допущена помилка, і відразу ж уявити собі, яка може бути користь для майбутньої діяльності.
Додатково буде логічним нагадати собі свої сильні сторони: «Я зможу досягти мети», «Я все можу», «Я можу все вивчити» і т.д.
2. Використання самонаказів.
Дисциплінована людина може добре управляти собою за допомогою внутрішніх самонаказів, наприклад: «Треба!», «Сміливіше!», «Терпи!», «Працюй!» і т.п. Завдяки регулярній практиці повинен виробитись свого роду органічний зв’язок між внутрішньою промовою і дією. Самонаказ при цьому знаходить додаткову силу, стає свого роду пусковим стимулом. Слід зазначити, що дуже зручно об’єднувати самонакази з формулами самопереконання. Наприклад: «Я сміливий! Вперед!» чи «Я справлюся з цією роботою! Сміливіше!» .
3.Використання образів.
Особи з художнім типом мислення можуть використати акторську техніку «перевтілення» просто уявивши себе кіногероєм, який їм подобається, який їх надихає. Звісно, це може бути не тільки кіногерой, а будь-який персонаж, що забезпечує ресурсний стан. Уміння уявити собі образ (роль), увійти у потрібну роль допомагає змінити внутрішній стан на краще та сприяє винаходу власного стилю поведінки для різнопланових обставин.
4.Цілеспрямоване уявлення ситуацій.
Використання уяви є потужним інструментом, завдяки якому можна змінювати та регулювати власний стан. У кожної людини є у пам’яті ситуації, у яких вона відчувала спокій, розслаблення, внутрішню тишу. В одних – це пляж, приємне відчуття відпочинку на теплому піску після купання, в інших – гори, чисте свіже повітря, блакитне небо, сніжні вершини. Таких ситуацій може бути дуже багато, проте обрати слід таку, яка більше за інші спроможна викликати необхідний психоемоційний стан: мобілізаціючи релаксацію.
Під час налаштування на виконання складного завдання здобувачу освіти рекомендується пригадати себе і те, як він себе відчував у ситуації, пов’язаній, наприклад, з успішним написанням контрольної. Це повинні бути спогади про ситуацію, яка мобілізує, підтримує та надихає, знижує рівень тривоги і у цілому підсилює емоційну стійкість до ймовірних труднощів.
5.Засоби відволікання.
Іноді виникають ситуації і психологічні стани, коли використати активні методи саморегуляції доволі важко. Нерідко це буває пов’язано з вираженим стомленням, почуттям спустошеності, розпачу. У таких випадках зняти вантаж психічної напруги можна за допомогою засобів відволікання. Це може бути цікава книга, музика, фільм і т.д. Головний сенс полягає у тому, щоб переключити увагу і створити новий центр збудження у корі головного мозку, що призведе до розсіювання того центру збудження, який викликав емоційну напругу.
6.Свідоме керування м’язовим тонусом.
М’язовий тонус – один з показників емоційного стану. Як правило, нераціональна нервово-психічна напруга пов’язана з несвідомою напругою мускулатури, а це, у свою чергу, збільшує нервове навантаження. Велике значення при цьому має вміння свідомо управляти м’язовим тонусом. Наприклад, варто прийняти сумний вираз обличчя, як ви помітите, як ваші почуття змінились – стало дійсно сумно і, навпаки, посмішка може зробити диво. Вміння посміхнутися навіть у важкій ситуації, прибрати непотрібну скутість, психічну напруженість, розслабити м’язи підвищує здатність людини до кращої реалізації своїх можливостей .
7.Подих як засіб саморегуляції.
Подих займає важливе місце у системі емоційно-вольової саморегуляції. Вміння правильно дихати є основою успіху в оволодінні методами саморегуляції.
Найпростіші дихальні прийоми можуть успішно використовуватися здобувачами освіти у стресових ситуаціях, коли необхідно швидко взяти себе у руки, заспокоїтись чи, навпаки, мобілізувати психічні сили (наприклад, під час здачі іспитів).
Важливе значення для регуляції психічного стану має ритм подиху.
-Заспокійливий ритм – це такий ритм, коли кожний видих робиться вдвічі довше, а ніж вдих.
-Подих на рахунок, у ситуації, коли необхідно заспокоїтися: на рахунок 1,2,3,4 робиться вдих, потім на рахунок 1,2,3,4 – видих, потім на рахунок 1,2,3,4,5 робиться вдих і на рахунок 1,2,3,4,5 – видих і так вдих і видих подовжуються до цифри 12. Таким чином ми досягаємо штучної затримки подиху, що мимоволі призводить до зняття емоційної напруги.
-Навпаки, у ситуації, коли необхідно підняти свій тонус, активізуватись, цю справу виконують подих у зворотному порядку. Починають робити вдихи і видихи з 12 і поступово скорочують їх до 4. Подих частішає і напруга зростає.
-Затримка подиху, у ряді випадків для того, щоб зняти гостру нервову напругу: зробити глибокий вдих і затримати подих на 20–30 с. Видих, який йде слідом і наступний повторний глибокий компенсаторний вдих сприяють стабілізації стану.
Кожен з запропонованих найпростіших методів саморегуляції може бути поглиблений і розширений. Критерієм відбору повинні бути власні реакції на використання різних методів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
Психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників, що визначає успішність Вашої дитини під час складання ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі у природжену здатність особистості долати життєві труднощі за підтримки тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення, захоплення, свою радість і гордість від її досягнень або зусиль.
Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!». Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання забути про минулі невдачі своєї дитини; допомогти дитині знайти впевненість у тому, що вона може впоратися із тим чи іншим завданням; пам'ятати про минулі успіхи і нагадувати їх. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних
дій тощо.
Корисні поради.
1.Напередодні тестування не підвищувати тривожність дитини – це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”. Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше хвалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.
2.Батькам необхідно слідкувати за самопочуттям дитини. Ніхто, крім батьків, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою.
3.Під контролем повинен бути режим підготовки дитини: не допускати перевантажень, чергувати заняття з відпочинком. Для занять у дитини має бути зручне місце.
4.Батьки повинні забезпечити калорійне харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.
5.Потрібна допомога дітям у розподіленні часу та тем по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
6.Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями треба привчати дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.
7. Не залякуйте дитину ЗНО, і не згадуйте про нього в негативному сенсі.
Сформуйте в дитини спокійне ставлення до процедури тестування.
Не акцентуйте свою увагу на кількості балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.
Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО.розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили.
Хай вам щастить!